Боримський Денис Олександрович — український спортсмен, гравець у хокей на траві. Свій спортивний шлях розпочав у дитячо-юнацькій спортивній школі. Із роками Денис проявив високу майстерність та витривалість, що дозволило йому потрапити до складу юнацької збірної України з хокею на траві. Д. Боримський неодноразово брав участь у чемпіонатах України серед юнаків і дорослих, де презентував рідну Житомирщину. Його хвалять за відповідальність на полі, уміння “читати” гру й підтримувати команду у вирішальні моменти. Сьогодні він входить до числа перспективних українських спортсменів, які розвивають хокей на траві в Україні.

— Розкажіть, які хокейні клуби Ви предсталяєте?
— Я був членом трьох клубів. Першим у моїй спортивній кар’єрі став хокейний клуб «Фенікс». Тут я навчився правильно тримати ключку та освоїв техніку гри. Згодом мене перевели в хокейний клуб «ЧОР» ( Збірна Черкаської області), де я вже виступав у старшому віці. Зараз я — у складі хокейного клубу «Олімпія – Колос – Секвоя».

— А хто став Вашим першим тренером?
— Мокрицький Євгеній Михайлович був моїм першим тренером. Він познайомив мене із цим видом спорту та прищепив любов до хокею ще з раннього віку. Тренер став для мене чудовим наставником та прикладом. Я й досі часто згадую його поради під час гри. З ним я вперше поїхав на тренувальні міжнародні збори перед змаганнями.

— Що таке тренувальні збори та як вони відбуваються?
— Тренувальні збори – це спортивні заходи, які організовують для інтенсивної підготовки спортсменів до змагань. Вони відбуваються раз на рік перед міжнародними змаганнями з метою підготуватися до чемпіонату Європи чи світу. Наша команда щороку бере участь в одному з чемпіонатів. Країни, у яких я побував, — це Іспанія, де відбувалися тренувальні збори, Швейцарія — там, на чемпіонаті Європи з hockey5s, ми здобули друге місце. У 2019 році в Мінську (Білорусь) мене було визнано кращим гравцем турніру.

— Розкажіть про свою нинішню команду?
— У цій команді я лише 3 місяці. Нашим тренером є Мазур Павло Михайлович . Моя команда досить дружна, у нас панує атмосфера злагоди та взаєморозуміння. Щоб зрозуміти одне одного під час гри, нам досить лише одного погляду.

— Який матч ви вважаєте найуспішнішим у своїй кар’єрі?

— Матч фіналу чемпіонату України серед чоловічих команд у приміщенні. Матч завершився з рахунком 3:2 на користь хокейного клубу «Фенікс» проти хокейного клубу «Калинівка». Там я зміг забити гол, що стало одним із вирішальних кроків до перемоги.

— А з якою командою міжнародного рівня у вас був найзапекліший бій?
— Проти збірної команди Іспанії. У першому матчі ми не змогли здобути перемогу, але в наступних двох наша команда зібралася і спільними
зусиллями перемогла. Хоча це було важко, ми впоралися. Найприємнішим було усвідомлювати, що ми недаремно наполегливо тренувалися. Результат нашої важкої праці помітили не лише ми. Як то кажуть у народі: що посієш, те й пожнеш.

— Хто є вашим кумиром і на кого ви рівняєтеся?
— Моїм кумиром є Артур Мазуркевич. Він був тим, хто привів мене у цей спорт. Коли я тільки починав займатися, він став моїм наставником. Саме завдяки ньому я опинився там, де я є зараз. Він і досі залишається моїм кумиром і тим, з кого я продовжую брати приклад.

— З якими труднощами стикаються хокеїсти на траві?
— Насамперед це травми. Хокеїсти, як і будь-які інші спортсмени, змушені дбати про своє здоров’я, щоб запобігти можливим пошкодженням. Другою проблемою, з якою стикаються українські спортсмени, є недостатнє фінансування спорту.

— Які поради ви хотіли б дати молодшому поколінню хокеїстів?
— По-перше, вірте у себе і не бійтеся помилятися. Помилки роблять усі, проте не кожен здатний їх виправити. По-друге, не просто ставте перед собою цілі, а й досягайте їх. І насамкінець, чи не найважливіше — завжди знаходьте компроміси під час гри у команді. Від цього залежить не лише її результат, а й рівень вашого взаєморозуміння та командного духу. Адже члени команди стають не просто друзями, вони стають частиною твого життя та сім’єю.
Спорт — це життя, це твій вибір і твоє майбутнє.

Олександра МАРКІВСЬКА