Героїня цього матеріалу — Вікторія Дон, родом з міста Умані, Черкаської області. Після закінчення школи, захотівши чогось кардинально нового, вирішила вступити до вищого навчального закладу за межами своєї держави, а саме — Університету Костянтина Філософа в Нітрі (Словаччина).
Далі Вікторія ділиться своїми враженнями та порадами щодо навчання закордоном.
Про переїзд і адаптацію
– Чому ти обрала саме Словаччину для навчання?
– Однією з найголовніших причин є можливість безкоштовно навчатися, а також хороші перспективи для студентів і великий вибір спеціальностей. Мені сподобалося, що на деякі спеціальності можна вступити без НМТ і складних вступних екзаменів, беручи до уваги лише оцінки з атестата (але це залежить від спеціальності).
– Що тебе здивувало в новій країні?
– Мене трохи здивував ритм життя словаків, адже він відрізняється від українського. Мені здалося, що люди тут більш спокійні, нікуди не поспішають і ставляться до багатьох речей простіше. Також спочатку незвично було через мову, особливо під час навчання. Було досить важко одразу розуміти весь матеріал словацькою, часто доводилося перекладати все та звикати до нових термінів і вимови. З часом стало легше, але на початку це справді була одна з найбільших проблем. Також ціни та загалом стиль життя відрізнялися від того, до чого я звикла в Україні.
– Як швидко вдалося адаптуватися до нового середовища та які у тебе виникали складнощі у спілкуванні з людьми?
– Мені вистачило декількох місяців, щоб хоча б трохи перестати боятися спілкуватися зі словаками, щось запитати в магазині чи у викладачів в університеті та висловлювати свою думку на парах, навіть якщо це було граматично неправильно. Але іншого вибору насправді не було. Коли ти щодня слухаєш матеріал словацькою мовою на парах і виконуєш різні вправи — досить швидко звикаєш до цього.
– Що можеш сказати про ціни на житло, їжу та транспорт?
– У порівнянні з Україною є різниця в цінах. У кожному гуртожитку різна вартість проживання, наприклад, я плачу 69 € на місяць. Це кімната на трьох. У нас блокова система — також є одномісні та двомісні кімнати. Транспорт — не скажу, що дуже дорогий. Для студентів є знижки в автобусах, що їздять по місту — 45 центів за проїзд, а по всій Словаччині можна кататися на потязі безкоштовно, зробивши спеціальну картку по студентському квитку. Ціни на їжу відрізняються не сильно.
– Що тебе найбільше здивувало у словаках та їхньому стилі життя?
– Як я вже казала, найперше — це помірний стиль життя. Друге — різниця з українським класичним робочим днем: часто люди о 7:00 вже на роботі, а звільняються о 15:00. Словаки менше хвилюються за свій стиль одягу та поведінку. Більшості все-одно на те, в що одягнені інші, та як вони себе поводять, адже це особисте діло кожного.
– Чи відчуваєш ти себе там “як вдома”?
– З часом я почала звикати до Словаччини, почуватися тут більш комфортно і спокійно. Звісно, дім і рідна країна завжди залишаються особливими, хоча ця країна вже теж стала для мене звичним місцем. Тут з’явилися нові знайомства, близькі люди, улюблені місця, навчання та повсякденне життя, тому в певному сенсі я вже відчуваю себе тут як вдома.
Про навчання
– На якій спеціальності ти навчаєшся і чому обрала саме її?
– Я навчаюсь на спеціальності «Менеджмент культури і туризму». Мені подобається, що ця спеціальність поєднує в собі не лише географію, а й багато інших предметів, які є цікавими та можуть бути корисними в майбутньому.
– Чим освіта у Словаччині відрізняється від української?
-Освіта тут для мене відрізняється насамперед системою оцінювання та ставленням до студентів. Тут значно більше відповідальності лежить на самому студентові, ніхто не контролює, чи ти все вивчив і виконав. Потрібно самому слідкувати за дедлайнами, підготовкою та відвідуванням пар. Також відрізняється система екзаменів: часто велике значення мають тести, презентації, семестрові роботи та активність протягом півріччя. Викладачі ставляться до нас більш спокійно й по-дорослому, але водночас очікують відповідальності та самостійності.
– Наскільки навчання є складним для іноземного студента?
– Найскладнішим для іноземного студента, на мою думку, є саме мова, адже пари проходять словацькою. Потрібно добре володіти мовою, щоб правильно сприйняти, перекласти та засвоїти всю інформацію. Взагалі вчити словацьку треба обовʼязково, адже це дає можливість навчатися безкоштовно. Навчання англійською мовою є платним. Ця мова дещо схожа на українську, тож це не надто тяжко, але все-таки, логічно, що різниця в граматиці є, тому починати вчити її потрібно заздалегідь.
Про студентське життя
– Як виглядає типовий день студента у Словаччині?
– Найголовніше — пари. Кожного дня навчання може починатися в різний час. На початку семестру нам дають терміни, години, які ми можемо вибрати та скласти собі розклад, тож одного стабільного графіка в нас немає. Ми можемо навчатися 3 або 4 дні на тиждень — як зручно власне нам. Після пар хтось йде на роботу, а хтось іде в гуртожиток, займається побутовими справами та робить домашні завдання. Хтось іде в спортзал, за продуктами або просто гуляти — базова зайнятість людей після пар.
– Чи легко знайти друзів серед студентів?
– Так, як мінімум твої одногрупники автоматично стають твоїми друзями, тому що більшість з них українці. В моїй групі з 70 людей лише 15 словаків. Дуже багато українців з тієї ж області та навіть з того ж міста, що і я. Ще до цього всього, коли ви завжди поруч в гуртожитку, готуєте на спільній кухні чи просто бачитесь на поверсі — дуже легко почати спілкуватися.
– Чи працюють студенти паралельно з навчанням? Куди зазвичай можна влаштуватися?
– Звісно. Влаштуватися на роботу тут навіть легше ніж в Україні. Власники кавʼярень та магазинчиків завжди раді приймати на роботу студентів. Найпоширенішими вакансіями є офіціант, бармен, бариста та помічник на кухні. Нам радять починати працювати приблизно з 2 курсу, бо на 1-му варто освоїтися та зосередитися на покращені своїх знань словацької мови.
– Як ти проводиш вільний час?
– Зазвичай іду гуляти з друзями. На вихідних ми можемо поїхати в сусідні країни та провести день там. Наприклад, ми періодично відвідуємо Відень, Будапешт та Прагу. Найчастіше буваємо в Братиславі — столиці Словаччини, їдемо погуляти або на шопінг.
Про Україну та майбутнє
– Як місцеві ставляться до українців?
– Є різні люди і різні ставлення. Здебільшого словаки намагаються підтримувати нас та допомагати, хоча дехто все ж не до кінця розуміє нашу ситуацію.
– Чи відчула ти стереотипність щодо нашої країни та народу?
– Це не зовсім стереотип, але дуже часто словаки дивуються саме українським студентам. «Чому в 16-17 років вони вже можуть навчатися на 1 курсі?», адже тут інша система навчання. Вони закінчують школу в 19 років і тоді вступають до університету.
– Що б ти порадила українським студентам, які теж хочуть навчатися у Словаччині?
– Найголовніше — вчити мову, вчити мову і ще раз вчити мову.
– Як ти підтримуєш зв’язок зі своїми друзями і рідними, які залишилися в Україні?
– Кожного дня ми говоримо по телефону та відео чату з сім’єю. З друзями підтримувати контакт звісно складніше, адже у всіх свої справи, щодня щось відбувається і так часто переписуватись та говорити ми не маємо часу. На початку це було дуже незвично, тому що коли ми разом навчалися в школі та жили в одному місті — ми бачилися майже кожен день. Згодом звикаєш до цієї частоти спілкування, бо нічого не вдієш. Зараз на нашому шляху відстань, але вона допомагає нам зрозуміти справжню цінність один одного.
– Якби ти могла повернутися назад у день переїзду — що б сказала собі?
– Я б сказала не сумніватися в собі, в своїх можливостях та знаннях і не боятися змін. Ці думки «Як я буду жити в новій країні?», «Як я знайду там друзів?», «Як буду спілкуватися іншою мовою?» не давали мені спокійно почуватися. Потрібно розслабитися та прийняти цей факт. Все прийде з часом: досвід, знайомства, успіхи та інше, адже людина пристосовується до нового середовища. Варто бути впевненим у собі та брати всю насолоду від студентського життя, бо це золотий час, який ми запамʼятаємо назавжди. Вчитися, йти до своїх цілей та кайфувати від цього періоду життя — мій девіз на
сьогодні.
