Ранок без світла, вечір без зв’язку. Домашнє завдання при ліхтариках (за можливості) і п’ята чашка чаю в сусідній кімнаті.
«Пари не удари…», – лунає з сусіднього ліжка і ти поволі розумієш, що сьогодні йдеш одна, принаймні на першу .
Після неспокійної ночі в укритті важко прокидатися й хоч щось робити, але черга в душ не щадить нікого. Тому підйом рано, поки ще у кімнатах сонно сопуть сусіди.
У коридорі пахне підгорілою яєшнею, шиї торкається холодне зимове повітря – хтось відчинив фіранку на кухні, аби весь поверх, повиходивши з кімнат, остаточно «зміг» прокинутися. Ранок у гуртожитку проходить однотипно, проте іноді трапляється щось унікальне. Часом навіть усі йдуть на пари.
О 08:25 студенти лише зачиняють двері в кімнату й поспіхом одягають верхній одяг, аби не витрачати даремно часу. Настрій тижню задає пара Володимира Миколайовича, бо якщо він має хороший настрій, то й тиждень пройде успішно.
09:55. Відмучивши першу пару, можна заглянути у деканат і взяти ключі від «Юнітону». Коли в коридорах звучить плейлист групи 2ЖА, пари здаються не такими довгими й монотонними, а навчання все ж таки вдало романтизоване. Музика справді добре впливає на студентів, що стає більш помітним після концерту в Мистецькому центрі. Шкода, що через зірвані вибори ми позбавлені
цієї насолоди. Друга й третя пари минають швидше. Нарешті. На виході з університету, як завжди, натовп студентів: дехто вийшов пообідати, дехто лише йде на пару, а в декого – перекур. Проте найкраще з усього — йти додому.
У гуртожитку вже за традицією після обіду – кава-брейк. Усі збираються в кімнаті й починають обговорювати, як пройшов день, який ще не встиг закінчитися. Після нього – перерва на обідній сон, похід у магазин чи за водою, у кожного по-різному. Але, не враховуючи, хто і що робив, час швидко пролітає, коли ти заклопотаний, тому вже після вечері починається найважча частина – лабораторна робота з «Комп’ютерно-орієнтованих технологій у професійній діяльності фахівця». Важко працюючи, кожен зі студентів сподівається лише на те, що в бойлері є гаряча вода і сьогодні можна не чекати темної ночі, аби помитися.
Отож, після насиченого дня обов’язковим ритуалом перед сном є перевірка карти тривог. Хтозна, чи ця ніч буде тихою і кожен споглядатиме цікаві й дивні сни у своєму м’якому теплому ліжку, чи всі дружно слухатимуть безкінечні балачки фізруків у підвалі впереміш із гудінням шахедів на вулиці. Так, з надією бажаєте одне одному: «Спокійної ночі», адже завтра – новий день.
Анастасія ПОЛУКАРОВА
