Шкіряні берці залишають сліди бруду на підлозі. В безладі кімнати помітно немало деталей, аксесуарів тут безліч. На столі, вкритому пилом, музична апаратура. Поруч жменя медіаторів із гравіюванням черепів.Це кімната юного металіста Стаса. На пальці – металевий перстень із шипами, у повітрі – запах шкіряної куртки. Ремінь міцно затягнутий на піксельних штанах. Стас захоплено налаштовує електрогітару, перевіряє усі сім струн. Із першою нотою починається і наша розмова.

ШЛЯХ: “Спочатку треба навчитися грати”

– Розкажи про свій перший інструмент і досвід гри на ньому.

– Першим інструментом були барабани. Так, я взагалі-то барабанщик (посміхнувся Стас, стискаючи «семиструнку»). У 15-річному віці я переїхав у Вінницю, згодом познайомився із Владом — вчителем музики. Подумав, що було б добре, якби повноцінно навчив грати на барабанах, хоча мінімальний досвід вже був. Влад мав власну студію, з інструментами, приблизно рік-півтора і я швидко дійшов до високого рівня.  Цікавий факт, але першою технікою гри, якою я оволодів була бласт-біт. Вона вважається досить складною, якщо не найскладнішою, через свою високу швидкість.

Гітару перший раз я взяв акустичну, мого батька. Я вчився грати на ній метал, хоча вона не придатна до таких мелодій, але я все-одно хотів навчитися базовим навичкам. Перед цим грав на електрогітарах в студіях, але, звісно, завжди там не посидиш і систематично не позаймаєшся.
Приблизно через пів року-рік я купив собі першу електрогітару, бюджетну, зате мав мінімальні  можливості. Після того займався вивченням різних технік гри на гітарі. Пізніше почав займатись звукозаписуванням, звук покращився, але ще недостатньо.

– Класичної музичної освіти ти не отримав?

– У мене немає класичної музичної освіти. Хіба уроки на барабанах із Владом. Повноцінно опанував гітару власними зусиллями та наявністю нот для гітари.

– Розкажи про свій музичний гурт.

– У мене був власний музичний гурт під назвою Demolisher (з англ. – руйнівник, нищитель). Ми грали здебільшого кавери, власних пісень було пару штук, виступали три рази в “Docker Pub” у Вінниці.
Були ще інші майданчики, підвали. Вони не були облаштовані під концерти, але враховуючи депресивно-самогубний стиль пісень, вони теж підходили. Ми проіснували, мабуть, пів року. Швидко зібрались, зігрались. Написали 3-4 власні пісні.

– Чому обрали такий специфічний жанр?

– Виступали ми в жанрі депресивно-суїцидального металу через моральний стан усіх учасників групи, але зараз я його не слухаю і не виступаю з ним. Зараз слухаю industrial, melodic deadmetal, deadcore. Власне, тому я придбав семиструнну гітару. Більшість пісень на ній виконується в дуже низьких строях, як в цих жанрах.

– Чи писав ти власну музику? Які виникали труднощі?

– Писав тільки тоді, коли в нас був гурт. Можу написати будь-яку барабанну партію. Не вистачає часу для написання конкретно якогось твору, в мене є дуже багато демо-версій різних треків, але повноцінних пісень  ще не випускав.

– Що би ти хотів донести своєю музикою?

– Я не вкладаю сенси у свою музику, аби не пов’язувати її із політикою чи іншими проблемами. Словами хотів би донести людям бути більш добрими, але зважаючи, яку музику я пишу, донести це є досить кумедною метою.

ФІЛОСОФІЯ МЕТАЛУ:
«Ніколи не задивляюсь в майбутнє, живу сьогодні. Більше, ніж завтра, не буває»

– Що означає для тебе гітара?

– Це інструмент, яким я можу “вибити” свої емоції, переживання. Зазвичай, граю, щоб заспокоїтись. Вона може викликати емоції, які хочу отримати або віддати. Гітара для мене – щось ніби живе. Набула великого значення в моєму житті, бо довгий час займався.

– Ти казав, що гітара для тебе наче жива. Якби твоя гітара могла говорити, – що б вона сказала про тебе?

– Вона сказала б, що заморилася від тієї кількості часу, що я їй приділяю.

– Розкажи про субкультуру металістів.

– Субкультура металістів  дуже велика. Поєднує в собі багато піджанрів, як блек-металіст, просто металіст, всі вони, грубо кажучи, не сильно відрізняються. Слухають один і той самий жанр. Блек металісту притаманний чорно-білий макіяж, а звичайні металісти – це просто довговолосі люди в кожанках і берцах. Мабуть, головний атрибут кожного музиканта – довге волосся. Хоча так не завжди. Та довге волосся виглядає ефектно на сцені.

– Чи є субкультура металістів формою соціального спротиву?

– Металісти не мають форми спротиву. Вони не відносяться до тих субкультур, що мають подібний посил. Металісти – ті, хто слухають метал. Не кожен металіст – музикант, не кожен музикант – металіст.

– Яке твоє ставлення до інших музичних жанрів?

– Жанри, які я не люблю? Немає таких. Люблю усі жанри, не вважаю музикою хіба абсурдні крики або незрозумілі звуки гітари та інші шуми. Для мене музика –  це гра саме на музичних інструментах.

– Що ще любиш слухати, крім металу?

– Люблю слухати класику, зокрема Беховена, Моцарта. Коли набридає шум металу, щоб згадати, як писали музику раніше. Класика для мене – це відправна точка всієї музики. Це як розслаблення мозку. Музиканти в той час були геніальними і на них можна орієнтуватись і слухати їхні композиції.

– Чому метал асоціюється із сатанізмом?

– Метал асоціюється з сатанізмом через символіку, яку використовували гурти. Багато людей лякаються металу через занадто важке звучання. Метал – це жанр, який потрібно навчитись сприймати. Через необізнаність, деяким буде здаватись, що і звичаний рок звучить досить важко.

– Як ти бачиш власне майбутнє, як музиканта?

– Ніколи не задивляюсь в майбутнє, живу сьогодні. Розвиваюсь в тому, що я маю нині, я ніколи не знаю, що буде завтра. Більше, ніж завтра, не буває.

СВОБОДА:
«Ти вільна людина? Абсолютно»

– Що є цінним для тебе в музиці?

– Найцінніше –  просто лаконічність, точність виконання. В музиці є сенс, тільки для кожного свій. Для мене музика –  хобі, яким хочу займатись. Дозволяє мені релаксувати, ілюструє настрій кожного гурту.

– Як “важка” музика може бути формою релаксу?

– Насправді, більшість слухачів металу – спокійні, адже ті емоції, що вони могли б виразити на публіці, вони виражають завдяки металу. Слухаючи агресивну музику, ти перестаєш бути дратівливим як раніше.

– Чи був момент, коли хотів усе кинути, але щось змусило продовжити?

– Такі моменти бувають постійно. Та щось постійно мене штовхає далі.

– Який звук ти шукаєш у своїй грі?

– Пружний і перенавантажений. Пружний, бо відчувається віддача гітари, а в перенавантаженості – дух металу.

– Що для тебе свобода?

– Можливість робити те, що хочеш.

– Що би ти хотів робити?

– Грати на гітарі…

– Тож, ти вільна людина?

– Абсолютно!

Спілкувався Дмитро Вишневський

–– Ніколи не задивляюсь в майбутнє, живу сьогодні. Розвиваюсь в тому, що я маю нині, я ніколи не знаю, що буде завтра. Більше, ніж завтра, не буває.– Насправді, більшість слухачів металу – спокійні, адже ті емоції, що вони могли б виразити на публіці, вони виражають завдяки металу. Слухаючи агресивну музику, ти перестаєш бути дратівливим як раніше.