У час, коли український бізнес щодня отримує нові виклики, історії підприємців набувають особливої ваги. Нам вдалося поспілкуватися з Людмилою Мельник — співвласницею малого приватного бізнесу в Калинівці. В інтерв’ю вона відверто розповіла про те, як повномасштабна війна вплинула на розвиток підприємництва, з якими труднощами довелося зіткнутися та що допомагає знаходити сили не зупинятися й продовжувати працювати попри непрості обставини.
— Пані Людмило, розкажіть про ваш бізнес.
— 6 років тому ми з чоловіком відкрили в Калинівці магазин “Даринка”. Ми є власниками, але працюємо самостійно, без найманих працівників. Продаємо продукти й напої вітчизняного та закордонного виробництва.
— Як виникла ідея відкрити цей бізнес?
—Ідея відкрити продуктовий магазин у місті була для нас не новою. Перед цим у нас десять років був магазин в іншому населеному пункті, але у
зв’язку з переїздом на нове місце проживання ми змушені були його закрити. Та, як кажуть, рука була набита, і ми захотіли рухатись у цьому ж руслі. Підшукали зручне місце і 1 жовтня 2019 року обслужили перших покупців.
—Чому ви назвали свій магазин саме “Даринкою”?
— Даринка — це ім’я нашої донечки. Нам хотілось, щоб магазин був зручним, сімейним, домашнім. Тому й назвали його на честь доні. Приємно чути десь на вулиці: “Пішли в Даринку…”. Коли запитують, а чому не на честь сина, відповідаємо, що то наступний проєкт, але він ще не на часі.
— Що для вас було найскладнішим на старті?
— Значних труднощів не виникало, так як справа була вже добре знайома. Важко було тільки визначити, який асортимент товарів і в якій кількості потрібен саме в цьому магазині. І що цікаво, асортимент на 70 відсотків відрізняється від того, що був у попередньому. Навіть в магазинах, розташованих поряд, користуватись попитом можуть інші товари. Це залежить від побажань покупців.
— Поділіться, які інструменти чи методи найбільше допомагають у веденні бізнесу?
—Завжди треба йти в ногу з часом. Вивчати попит і пропозиції виробників, дистриб’юторів. Товари мають бути викладені так, щоб привертали увагу. Тому вчимось бути мерчендайзерами. Вміння комунікувати з відвідувачами допомагає поверненню до нас ще й ще раз. Також потрібно, щоб була можливість оплати товарів різними способами. Стараємось її забезпечувати.
— Як вплинула на ведення вашого бізнесу війна?
— Звісно, що негативно. Знизилася купівельна спроможність населення через інфляцію, відбувся значний відтік жителів міста за кордон. Магазинів багато, покупців мало. Приходиться боротись за своїх. Перебої з електропостачанням теж вплинули на можливість розвитку бізнесу, бо приходиться вирішувати проблему “де взяти світло”; замість “який якісний товар придбати для реалізації покупцям”. Та й те світло, яке ми отримуємо, для підприємців по 12 гривень за кіловат, є дуже великим фінансовим навантаженням.
— Що надихає вас працювати навіть у такий складний час?
— Інколи руки опускаються, хочеться закритись одним днем. Але приємні посмішки, вдячні слова покупців тримають на плаву. А ще, звісно, прибуток. Хоч і не великий, але стабільний. А головне, що ти сам собі режисер, начальник, продавець, прибиральник. Але трохи часу на відпочинок не вистачає, на жаль. Та будемо на пенсії відпочивати, як доживемо.
— Яку пораду ви б дали тим, хто хоче розпочати власну справу?
— По-перше, вирішили — розпочинайте, але зважте всі за і проти. Знайдіть грамотного бухгалтера, щоб через різні податкові нововведення не отримати величезні штрафи ще на старті. Наберіться терпіння і будьте готові до того, що перші прибутки отримаєте не відразу. А загалом це дуже цікавий досвід. І дуже приємно, коли випадкові покупці стають постійними.
