Історія про те, як невдалий старт, згорілий комбайн і десятки сумнівів не зупинили людину, яка виростила свою «Династію» з нуля
Василь Загамула – голова фермерського господарства та співвласник фірми «Династія – Ю.В.» народився в селі Осічок Літинського району. Закінчив 8-річну Тесівську школу, після чого продовжив навчання у старшій школі в селі Шевченка, де здобув повну середню освіту (10 класів)…
– Де ви навчалися після школи?
Після школи в перший рік мені не вдалося вступити до вищого навчального закладу. Та вже наступного року я вступив до Вінницького сільськогосподарського інституту. Під час навчання перевівся на заочну форму та пішов працювати.
– Як розпочався ваш кар’єрний шлях?
Мій кар’єрний шлях розпочався у 1994 році, коли я обійняв посаду виконувача обов’язки головного завідувача технікою у колгоспі «Мир». Але у 1998 році я звільнився. Після цього почав брати землю в оренду – спершу всього 10 гектарів. Згодом почав вирощувати сільськогосподарські культури й поступово нарощувати земельний банк.
– Як давно ви працюєте в аграрній сфері і чим саме займається ваше господарство?
Я в аграрній сфері вже понад 27 років. Основний напрям – вирощування сільськогосподарських культур: ріпаку, пшениці, кукурудзи та соняшнику.
– Ви розпочинали цей шлях самотужки?
Так, розпочинав сам. Але згодом доєднався старший брат, який нині є співвласником фірми. Ми разом працюємо та обробляємо землю.
– Чи був момент, коли ви сумнівалися, що справа «вистрілить»?
Звичайно, сумніви були. Та я прагнув і прагну успіху, продовжую розвиватися в агросфері. У певні моменти опускалися руки, хотілося все покинути. Та я зрозумів, що це не вихід. Сумніви бувають у кожного.
– Які труднощі довелося подолати на старті?
У перші роки не було збуту продукції, ціни були низькі, бракувало ресурсів для купівлі техніки. Працював сам і без відпочинку, що вплинуло на стан здоров’я.
– Які проблеми виникають зараз?
Нестача робочої сили, високі ціни на паливо-мастильні матеріали, дорогі запчастини, мінеральні добрива та обслуговування техніки. Також є дефіцит майстрів, які добре розуміються на техніці та ремонтних роботах.
– Що більше впливає на результат: погода чи економіка?
Вплив майже однаковий, але погода все ж відіграє більшу роль. Якщо немає сприятливої погоди, важко сіяти, доглядати та збирати урожай. А якщо немає урожаю, ціна зростає, але це не компенсує втрат. Тож коли погоди немає, економіка відходить на другий план.
– Як нинішня ситуація в країні вплинула на вашу діяльність і яким ви бачите майбутнє агробізнесу в Україні?
Під час повномасштабного вторгнення практично не було ринку збуту продукції. Якщо настане мир, агробізнес розвиватиметься значно швидше, а Україна стане ще більш продуктивною країною в експорті зернових.
– Який момент вашої кар’єри був найскладнішим?
Початок. Я недосипав, працював сам, щоб досягти успіху. Спершу йшов лише в мінус. Згодом почав заробляти й купив перший комбайн, який, на жаль, загорівся в полі під час роботи. На щастя, ніхто не постраждав, але фінансова втрата була значною й додала зневіри. Ще один складний досвід – спроба вирощувати гречку. Засіяв 50 гектарів, але експеримент був невдалим: насіння купував по 51 грн/кг, а здав по 15 грн/кг. Після цього вирішив більше не вирощувати такі культури. У житті були різні падіння й злети. Головне – не здаватися та вірити в себе.
– Які поради дали б молодим людям, які хочуть почати агробізнес?
Головна порада – усе прораховувати й багато працювати. Якщо займатися городництвом, можна починати з 5 гектарів. Якщо ж вирощувати зернові культури, площа має бути значно більшою, щоб виходити в плюс. Усе залежить від культури й розміру ділянки. Якщо є бажання й віра – усе вийде, але не одразу. Будеш працювати – будеш заробляти.
