Я виходжу із забитого, немов рибна консерва, трамваю на вулицю, яка вважається серцем Вінниці, на Соборну. На мене віє приємний прохолодний вітер, який розвиває волосся. Навколо проходить багато людей, триває спокійний весняний вечір п’ятниці. Я прямую до місця, яке вважається символом міста – водонапірної вежі Артинова. Саме тут збираються місцеві, аби проводити вільний час.
На горизонті помічаю людей, що стали довкола музикантів. Їх тут можна зустріти чимало і майже завжди. Вони грають на гітарі та доповнюють мелодію своїм співом. Слухачам наскільки подобається, що ті починають підспівувати. Лунають пісні відомого українського гурту «Бумбокс», такі як «Поліна», «Квіти у волоссі» та «Бета-каротин». Особливості моменту додає вечірня атмосфера. Довкола світяться вуличні гірлянди та стоять фургончики з квітами, аромат яких розходиться вулицею.
Наступним підходить інший вуличний музикант із піснею, знайомою кожному українцю, – «Мам» Скрябіна. Вулиця Соборна набуває іншої атмосфери: перехожі зупиняють і починають підспівувати, дехто вмикає ліхтарики на телефоні та плавно розмахує ними, а в когось по щоках починають текти сльози. Наступною виконують пісню гурту «Океан Ельзи» – «Я так хочу до тебе». Спостерігачі хором співають, а деякі пари починають повільно рухатись у ритмічному танці. «Саме в такі моменти хочеться жити. Музика змушує нас не виживати в цих жорстоких реаліях, а саме жити і відчувати життя на
максимум», – коментує одна з глядачок.
Йду далі, помічаю ще одного вуличного музиканта, проте він відрізняється тим, що тримає в руках чудернацький інструмент – саксофон. Лунає джазова музика, відома пісня «Hit the road Jack» (Ray Charles). Бажання танцювати сильніше ніж будь-коли. Ліхтарі освічують все навкруги, на лавочках не залишилось вільного місця – так багато охочих послухати саксофоніста.
Музичні вечори відбуваються тут щодня. Музиканти роблять наш світ яскравішим та позитивнішим, адже в моменти, коли незнайомі люди співають і танцюють разом, справді відчувається єдність. Коли після важкого, насиченого дня ти рушаєш до вулиці, яка дарує тобі щастя своєю музичністю, розумієш, що це дещо більше, ніж ноти та слова.
Міста живуть завдяки людям, а вулиці оживають завдяки музикантам.
