Середина дня: надворі прохолодно, вітряно, рідко падають поодинокі краплі дощу — ідеальна погода, щоб з головою поринути в атмосферу чогось божественного, неземного. Саме цього дня, 7 квітня, у Спасо-Преображенському кафедральному соборі було проведено екскурсію-лекцію. Її організовували для студентів-журналістів Вінницького педуніверситету. Екскурсію проводив Віктор Пронько — теж студент-третьокурсник педагогічного факультету історії і міжнародних відносин. Він працює паламарем у соборі.
Екскурсія розпочалася ще з трамвайної зупинки, на якій студенти домовилися зібратися завчасно. Майбутні журналісти обговорювали все: погоду, навчання, ділилися одне з одним очікуваннями від заходу. Коли всі зібралися, підійшла викладачка Олена Стаднік і повела студентів до головних воріт собору. Там усіх зустрів Віктор. Він представився та коротко розповів про план екскурсії, після чого запросив студентів до нижнього храму. Дорогою до нього екскурсовод зазначив, що собор є частиною фортифікаційних споруд «Мури» і спочатку був Домініканським монастирем.
Нижній храм розташований у підвальному приміщенні. Всупереч очікуванням, він виявився світлим, із гладкими стінами та іконами. Загалом приміщення виглядало доволі мінімалістично. У повітрі відчувався запах сирості та легкі нотки ладану. Екскурсовод розпочав розповідь з історії собору: у часи радянських репресій нижню залу з церковної переробляли в рибний склад та боксерський ринг, тобто робили все, щоб пригнітити релігію, проте пізніше храм було реконструйовано. Верхній ярус свого часу перебудовували спеціально, щоб розмістити там орган, попри те, що храм православний. Віктор також поділився зі слухачами цікавими фактами, що доповнювали вже відомі біблійні оповіді.
Інтер’єр верхнього храму кардинально відрізнявся від нижнього: запах ладану тут був не ледь помітним, а з порогу «бив» у ніс. Стеля та стіни вкриті фресками, а саме приміщення було доволі темним і освітлювалося лише свічками, великою люстрою по центру та поодинокими світильниками, яких було трохи замало для такої площі. Додавали антуражу золоті рами ікон, що відбивали світло, створюючи відчуття божественного сяйва довкола них. Тут екскурсовод продовжив розповідь. Він говорив пошепки, оскільки в храмі в цей час тривала служба, і це підсилювало неземну атмосферу. Віктор розповідав про історію ікон та фресок, а також про значення жестів, зображених на них. Також він показав студентам своє робоче місце й розповів про тонкощі роботи паламаря.
Екскурсія завершилася на позитивній ноті: відвідувачі дізнались багато нового, залишилися задоволені та приємно вражені. Віктор запросив студентів приходити на богослужіння або просто відвідувати собор, щоб підтримувати свою духовність.
